Оценены основные физические и химические параметры закарпатских рек за весь период наблюдений.

Исследованы закономерности строения гидрографической сети правых притоков р. Днестр в Прикарпатском регионе; рассчитаны среднемноголетние удельные показатели стока воды и растворенных веществ; выполнен анализ полученных данных.

Сделан обзор существующих методов подсчета стока растворенных веществ речными водами. Приведены обоснование и уточнение метода кубической сплайн-интерполяции расчета ежедневных расходов растворённых веществ на примере карпатских рек, имеющих низкую информативность данных наблюдений по гидрохимическим показателям.

Исследованы структура существующей бюветной системы питьевого водоснабжения г. Одесса, существующий порядок контроля качества воды. Приведен анализ текущих гидрохимических показателей качества воды как главный критерий эффективности работы всей бюветной системы.

Проаналізовано сучасний гідрохімічний режим та екологічний стан річки Барабой. Встановлено, що господарське освоєння істотним чином впливає на гідрохімічні показники та екологічний стан басейну річки Барабой.

Для визначення імовірності впливу систематичного фактора на формування хімічного складу поверхневих вод басейну р. Тиса використано метод однофакторного дисперсійного аналізу.

Оцінено якість води річки Барабой за багаторічний період, проаналізовано хронологічну динаміку забрудненості води, виявлено основні забруднювальні речовини.

За допомогою кореляційного аналізу досліджено та встановлено залежності між окремими гідрохімічними показниками води у річці Барабой.

Наведено результати вивчення гідрохімічного режиму річки Барабой за багаторічний період, проаналізовано динаміку окремих гідрохімічних показників.

Досліджено особливості формування якості води річки Барабой, проаналізовано хронологічні тенденції зміни якості води за відповідними категоріями.

Виконано оцінку характеристик річного стоку невивченої з гідрологічної точки зору річки Барабой (Одеська область) за природних та порушених водогосподарською діяльністю умов на базі моделі "клімат - стік". Основними чинниками антропогенного впливу на гідрологічний режим річки Барабой є велика кількість штучних водойм та інтенсивне зрошування сільськогосподарських масивів водами річки Дністер. Надано оцінки змін природного стоку річки Барабой за умов наявності штучних водойм і зрошування за рахунок річки-донора (Дністра). Показано, що за природних умов формування стоку річка мала б пересихати у маловодні та дуже маловодні роки. Додаткове випаровування з поверхні штучних водойм сприяє зменшенню величин річного стоку. В результаті використання моделі "клімат - стік" установлено, що зворотні води, які надходять до русла річки із сільськогосподарських земель, зрошуваних за рахунок вод річки-донора (Дністра), здатні суттєво збільшити фактичний стік річки Барабой у гирловій області (на 10 - 30 % за багаторічний період залежно від масштабів водогосподарських перетворень). Доведено, що приплив зворотних вод за різних реальних площ зрошування перекриває втрати стоку на додаткове випаровування з поверхні штучних водойм. Донорське зрошування забезпечує стабільні величини річкового стоку у маловодні та дуже маловодні роки. Недоліком донорського зрошування є виникнення ефекту підтоплення земель. Модель "клімат - стік" надає змогу виконувати оптимізацію водогосподарських перетворень, забезпечуючи найбільш ефективне використання сільськогосподарських земель залежно від масштабів зрошування, їх розташування в межах водозбору, вибору основних сільськогосподарських культур, які потребують зрошування.

Наведено результати натурних досліджень хімічного складу та якості підземних вод (грунтових та артезіанських) в басейні річки Барабой, з 1967 р. відбувається зрошування сільськогосподарських масивів за рахунок вод річки Дністер. Ці води подаються в мережу водосховищ і каналів Нижньодністровської зрошувальної системи. Фільтраційні втрати вод зі зрошувальних масивів і водогінно-каналізаційних мереж населених пунктів поповнюють запаси підземних (грунтових) вод, збільшуючи потрапляння в них розчинених речовин з товщ осадових гірських порід, що призводить до зростання концентрацій окремих інгредієнтів хімічного складу поверхневих і підземних вод в басейні р. Барабой. Показано, що грунтові води збагачені сполуками азоту, містять також високі концентрації хлоридів, сульфатів, кальцію та магнію. Мінералізація, токсичність і ступінь забруднення підземних вод зростають по довжині р. Барабой, грунтові води, які потрапляють в русло р. Барабой, за своїм хімічним складом не задовольняють рибогосподарським вимогам, погіршуючи якість вод у водоймах, де ведеться рибництво. Артезіанські води, які використовуються для господарсько-питного водопостачання, визнані "посередньо, обмежено придатними, небажаної якості" по вмісту магнію. Окрім того, після 50-річної експлуатації у артезіанських водах знайдено сполуки азоту і фосфору, які у 60-ті роки минулого сторіччя не виявлялися. Зроблено висновок про негативний вплив тривалого донорського зрошування на якість підземних вод і необхідність додаткової обробки води артезіанських водоносних горизонтів сарматського ярусу, які використовуються для централізованого водопостачання.

Висвітлено основні результати наукових досліджень за напрямами: гідрологічний режим і екологічний стан річок та лиманів в сучасний період; вплив змін клімату та антропогенної діяльності на водні ресурси і екологічний стан річок та лиманів; проблеми раціонального використання, охорони та відтворення природних ресурсів річок і лиманів; імплементація Водної Рамкової Директиви ЄС для водних об'єктів Причорномор'я; впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами річок та лиманів Причорномор'я за басейновим принципом; методи діагнозу і прогнозу змін гідрологічного режиму та екологічного стану водних об'єктів під впливом природних та антропогенних факторів; водні біоресурси річок та лиманів, сучасний стан та перспективи розвитку рибного господарства та аквакультури.